У фіналі чоловічих стрибків потрійним Віктор Кузнєцов фінішував на четвертій позиції з особистим рекордом.
У фіналі чоловічих стрибків потрійним Віктор Кузнєцов фінішував на четвертій позиції з особистим рекордом.
Свій найкращий стрибок на 17м29см броварчанин виконав у третій спробі. Фінальна серія Кузнєцова: 16.97, 16.82, 17.29, 16.52, Х, 16.46.
Переможцем змагань з особистим рекордом став чемпіон світу Філіпс Айдоу. Свій переможний стрибок британець виконав у четвертій спробі, приземлившись на позначці 17м81см. Стрибка на 17м51см вистачило румуну Маріану Опреа для срібної нагороди. Третім фінішував лідер світового сезону француз Тедді Тамго – 17м45см.
«Я дуже задоволений власним виступом, – починає свою розповідь про фінал Віктор Кузнєцов з властивою тільки йому усмішкою, – Встановити особистий рекорд у фіналі – це результат, до якого ми прагнули. Однак, не все було так гладко, як здається на перший погляд. Проблеми з розбігом ледь не викликали паніку. Ми починали стрибки, коли ще накрапав дощ, то ж і розбіг підбирали на мокрій доріжці. Але щойно дощ припинився, як доріжка почала катастрофічно швидко підсихати і змінювати свої властивості. У мене складалося враження, що я кожну спробу виконую на новому покритті. Недоступ у першій спробі, у другій! У мене ледь не почалася паніка… Дякувати Дмитру Полякову, котрий мені підказував у секторі. Я його уважно вислухав, сконцентрувався і зробив усе, як він сказав у третій спробі. Вона і вийшла найдальшою і найкрасивішою.
Мабуть тут у тебе і закралася підступна думка про реальну бронзову нагороду…
Та щось таке намагалося закрастися в мозок (сміється)… але не дуже глибоко… Я ж прекрасно розумів у якій компанії змагаюся. Не один Опреа міг стрибнути ще далі за мене. Але для «бронзи» потрібно було суттєво додавати, а я і так виклався на повну в стрибку, в якому встановив особистий рекорд. В останній спробі я намагався завестись, але, мабуть, трохи перемудрив. Як кажуть, це вже було занадто.
Мабуть, так хотілося потрапити на п’єдестал, що в останніх трьох спробах ти себе просто «передавлював».
Так воно і є. Впоратися з такими потужними прагненнями не завжди реально. Я закріпощаюся і психологічно сам собі заважаю виконати далеку спробу. Ось саме в таких ситуаціях і не вистачає особистого тренера. Хто краще за нього знає мене? Валерій Грєдунов завжди може знайти ті слова, які заспокоять і повернуть тверезе мислення, щоб я забув про всі сторонні фактори і думав лише про стрибки. Але ще раз хочу сказати величезне «Дякую» Дмитру Борисовичу. Без його допомоги я навряд чи зміг би показати сьогодні такий результат.
Які вади свого стрибка можеш назвати просто зараз?
Насамперед, розбіг. Він не є поганим, але, як я казав раніше, його потрібно збільшити на кілька кроків, щоб підняти швидкість на відштовхуванні. Про приземлення я взагалі мовчу. Як побачив на екрані, сам жахнувся! На приземленні потрібно підтягувати ще одну ногу, кидаючи яку раніше, я краду сам у себе чимало сантиметрів. Я намагався це виправити в наступних спробах, але, здається, не дуже у мене вийшло. Для всього потрібен час. Адже ми два роки після Пекінської Олімпіади не займалися потрійним стрибком. Повернулися до цього виду тільки навесні, а вже все так непогано складається.
А навіщо тобі потрібен був відпочинок від потрійного стрибка?
Так відпочинку, власне, і не вийшло. Хотіли переключитися, відпочити думками від головного виду, а зіштовхнулися зі ще більшими переживаннями та нервуваннями. Поїздка на зимовий чемпіонат світу в Катар мене взагалі вибила з колії. Зізнаюся, тоді навіть промайнула думка розпрощатися з великим спортом. Можливо вона була дуже блискавичною, але літній сезон я точно хотів повністю пропускати. Я до цього часу не можу заспокоїтися. Ми так ретельно готувалися до зимового виступу в Досі, вдома перед самісіньким вильотом добилися фантастичних стрибків, вклали чимало власних коштів у підготовку, а у підсумку – добовий переліт перекреслив усю нашу працю. Повірте, ми ніколи не ставимо собі за мету підвестися тільки до чемпіонату України, щоб відібратися в команду. Щороку наші плани коректуються так, щоб пік спортивної форми припадав на головний старт сезону. Своїми виступами я це все доводив неодноразово. І раптом хтось одним розчерком пера, а вірніше своєю бездіяльністю, всі труди спортсмена і тренера нівелює на «нуль». Як в такій ситуації можна залишитися байдужим. Добре, що Валерій Терентійович тонко знається на психології. Професійно і зовсім непомітно він підвів мене до рішення повернутися нинішнього літа в сектор для потрійного стрибка. Я й отямитися не встиг, як ми вже готувалися до поточного сезону.
Все із запланованого на сезон об’єму вдалося зробити?
Відверто кажучи, не все. Реально у мене було два збори з одним технічним тренуванням. Стрибав на спогадах, які досить живо повернулися одразу на перших же змаганнях. А ось учбово-тренувальні збори в бажаному для нас місці зробити так і не вдалося. Тим паче ми не просимо відправляти нас закордон на дорогі бази. Дайте нам можливість тренуватися в Україні, але там, де нам зручно і де нас все влаштовує. Ялта, приміром, не наш варіант. Ми не хочемо їхати туди не всупереч комусь, а тому що там просто нема потрібних для мене умов. Головний тренер чує наші прохання, а ось зі старшим тренером вряди-годи кілька разів виходили ігри в зіпсований телефон. Приміром, ми взимку не хотіли їхати на збір, а нам не залишися можливості відмовитися. Мовляв, кошторис складено, номери замовлені, словом, як кажуть, ліки куплені, а отже мають бути випитими. А потрібну вони мені чи ні – нікого не хвилює.
Давай повернемося до результатів сьогоднішнього фіналу потрійного стрибка. Якщо вже для потрапляння в призову трійку чемпіонату Європи потрібно стрибати за 17.50, то що вже казати про чемпіонат світу, де ще й кубинці «кров п’ють». Це не підрізає крила?
Крім змагання з суперниками є ще таке поняття, як змагання з самим собою і своїм результатом. Мене, приміром, показники моїх конкурентів з барселонського сектору не шокували.
І ти навіть ні на секунду не замислився над тим, як з цими «монстрами» боротися у майбутньому?
А я кий сенс замислюватися? Просто потрібно стрибати далі (сміється).
Не перестаю дивуватися твоїм здібностям жартувати навіть в серйозних ситуаціях.
А в кожному жарті є частка істини. Ось збільшимо розбіг, додамо у швидкості й подивимося на який рубіж можна вийти навіть з такими незначними поправками.
Скільки ти програєш зараз у швидкості своїм найголовнішим суперникам?
Якщо говорити про швидкість на відштовхуванні – це одне. Тут, можливо, я їм і поступаюся. Але вже на третьому відштовхуванні самого стрибка у мене зберігається дуже висока швидкість. Останній стрибок у мене найдовший, а це свідчить про те, що швидкість у самому стрибку я не втрачаю, в основному за рахунок роботи моїх стоп. Сучасна тенденція розвитку нашого виду говорить про те, що потрійний стрибок має бути не так силовим, як швидкісним. Рекордсмен світу Джонатан Едвардз це наглядно усім продемонстрував і підтвердив власними результатами. До того ж така техніка суттєво полегшує навантаження на ноги під час першого скачка і другого кроку. Я, приміром, не вирізняюся силою ніг і у вправах зі штангою поступлюся багатьом своїм суперникам. Але в потрійному стрибку я їм не програю за рахунок швидкості виконання і горизонтальної направленості своїх зусиль.
Будеш ще продовжувати сезон змагальною серією?
Обов’язково. Планую зробити кілька міжнародних стартів, а закрити сезон на чемпіонаті Європи серед поліцейських, який відбудеться наприкінці вересня в Донецьку.»
Прес-аташе.
